Закон об оценке имущества

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про оцінку майна, майнових прав та професійну
оціночну діяльність в Україні

Верховна Рада України постановляє:

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 47, ст. 251 з наступними змінами) викласти в такій редакції:

«ЗАКОН УКРАЇНИ

Про професійну оціночну діяльність в Україні

Цей Закон визначає правові засади здійснення професійної оціночної діяльності (далі — оціночна діяльність) в Україні з метою захисту законних інтересів держави, територіальних громад та інших суб’єктів правовідносин у питаннях незалежної оцінки об’єктів (далі — оцінка об’єктів оцінки) та використання її результатів.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Відносини, що регулюються цим Законом

Положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення усіх видів незалежної оцінки об’єктів оцінки, її державного регулювання та саморегулювання, а також порядку використання її результатів.

Оцінка об’єктів, що здійснюється державними органами та виконавчими органами місцевого самоврядування самостійно у межах їх повноважень, визначених законами, проводиться відповідно до положень вказаних законів та нормативно-правових актів, розроблених на їх виконання.

Стаття 2. Правове регулювання оціночної діяльності

Оціночна діяльність регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, що не суперечать йому. Цілісність правового регулювання оціночної діяльності забезпечується верховенством норм цього Закону відносно інших актів законодавства якими здійснюється правове регулювання окремих питань проведення оцінки в Україні.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 3. Оціночна діяльність

Оціночна діяльність — це діяльність суб’єктів оціночної діяльності та оцінювачів з організаційного, методичного та практичного забезпечення проведення оцінки об’єктів оцінки, розгляду та підготовки висновків щодо їх вартості.

Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах:

  • практична діяльність, яка полягає у проведенні оцінки об’єкта оцінки, складанні звіту про оцінку та висновку про вартість об’єкта оцінки відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки;
  • консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки об’єкта оцінки суб’єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі;
  • рецензування оцінки, яке полягає в критичному розгляді та наданні висновків щодо повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки вимогам нормативно-правових актів з оцінки;
  • методичне забезпечення оцінки, яке полягає в розробленні методичних документів з оцінки та наданні роз’яснень щодо їх застосування;
  • навчальна діяльність оцінювачів, яка полягає в участі у навчальному процесі з професійної підготовки оцінювачів.

Стаття 4. Об’єкти оцінки

До об’єктів оцінки належать об’єкти цивільних прав (крім особистих немайнових прав), зокрема:

  • нерухомі та рухомі речі, а також сукупність таких речей, та майнові права щодо них;
  • єдині (цілісні) майнові комплекси та майнові права щодо них;
  • будь-які інші майнові права, які відмінні від права власності, зокрема, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), речові права на чуже майно, а також інші специфічні майнові права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги;
  • інші об’єкти майнових прав, щодо яких можуть виникати цивільні правовідносини (частки (паї, акції), інші цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності та інш).

Стаття 5. Оцінка об’єктів оцінки

Оцінка об’єктів оцінки є процесом визначення відповідного виду вартості об’єкта оцінки на певну дату оцінки у порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Суб’єкти оціночної діяльності, оцінювачі, інші особи, зацікавлені в проведенні та використанні результатів оцінки, зобов’язані дотримуватись принципів незалежності при здійсненні оціночної діяльності та правил професійної етики, визначених цим законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.

Розділ II. ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 6. Принципи провадження оціночної діяльності

Оціночна діяльність здійснюється на основі принципів:

  • додержання законів України, інших актів у сфері оціночної діяльності; пріоритетності прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;
  • рівності перед законом суб’єктів оціночної діяльності та оцінювачів;
  • добросовісної конкуренції;
  • об’єктивності, прозорості, незалежності та неупередженості здійснення оцінки;
  • здійснення оцінки у спосіб, який виключає введення в оману користувача її результатами або двозначні тлумачення її результатів.

Стаття 7. Методичні засади проведення оцінки

Оціночна діяльність здійснюється на основі нормативно-правових актів з оцінки: національних стандартів оцінки, методик, інших нормативно-правових актів, що розроблені на основі національних стандартів та не суперечать ним.

В основу розроблення національних стандартів оцінки покладаються правила міжнародної оціночної практики (Міжнародні стандарти оцінки та методичні правила, що можуть бути визнані загальноприйнятими в міжнародній оціночній практиці).

Національними стандартами оцінки встановлюються вимоги до порядку визначення вартості об’єктів оцінки, складання звіту про оцінку та висновку про вартість, а також вимоги щодо рецензування оцінки.

У випадках, неврегульованих законодавством України, зокрема, національними стандартами оцінки, а також на вимогу замовника оцінки, застосовуються правила Міжнародних стандартів оцінки в редакції, що є чинною (легалізованою в Україні) на дату оцінки.

Стаття 8. Правила професійної етики

Під час здійснення оціночної діяльності суб’єкти оціночної діяльності та оцінювачі дотримують правил професійної етики, що затверджуються рішенням Наглядової ради з питань оціночної діяльності за поданням саморегулівних організацій оцінювачів. Визначення правил професійної етики відбувається на основі принципів провадження оціночної діяльності, передбачених цим законом.

Стаття 9. Підстави проведення оцінки

Оцінка об’єкта оцінки здійснюється за згодою сторін, на вимогу будь-якої із сторін угоди (майбутньої угоди), у випадках обов’язкового проведення оцінки згідно із законодавством, постанови відповідної особи, або за рішенням (ухвалою) суду (третейського суду).

Проведення оцінки об’єкта оцінки відбувається на підставі договору на проведення оцінки, наказу щодо проведення оцінки державного (комунального) майна, ухвали (рішення) суду про призначення експертизи, сутність якої полягає у визначенні вартості об’єкта оцінки та вимагає проведення відповідних оціночних процедур.

Замовниками оцінки об’єкта оцінки можуть бути особи, яким він належить на законних підставах або у яких перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку за дорученням або за згодою зазначених осіб, та заставодержателі. Замовники оцінки повинні забезпечити на законних підставах доступ суб’єкта оціночної діяльності до об’єкта оцінки, отримання ним необхідної та достовірної інформації про об’єкт оцінки.

Договір на проведення оцінки укладається у письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. У разі укладання багатостороннього договору, крім замовника оцінки, суб’єкта оціночної діяльності, стороною договору може бути платник за договором.

Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата, станом на яку визначається вартість об’єкта оцінки (дата оцінки); строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов’язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Стаття 10. Дотримання принципів незалежності при здійсненні оціночної діяльності суб’єктами оціночної діяльності та оцінювачами

З метою дотримання принципів незалежності під час здійснення оціночної діяльності суб’єктам оціночної діяльності та оцінювачам, з якими вказані суб’єкти перебувають у трудових відносинах, забороняється проводити оцінку об’єктів оцінки, що належать їм або їх родичам, керівникам вказаних суб’єктів оціночної діяльності чи їх юридичним (фізичним) особам-засновникам (учасникам) на праві власності або щодо яких вказані особи мають майнові права або набувають їх (мають наміри їх набути в якості сторони відповідної угоди) в порядку виконання процедур, встановлених законодавством.

Залучення суб’єктів оціночної діяльності для оцінки об’єктів оцінки державними органами та виконавчими органами місцевого самоврядування відбувається на конкурсних засадах. Порядок конкурсного відбору суб’єктів оціночної діяльності вказаними органами погоджується з Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Забороняється втручання в діяльність суб’єкта оціночної діяльності, або діяльність оцінювачів, з якими він перебуває у трудових відносинах, будь-яких зацікавлених в результатах оцінки осіб, якщо це може негативно вплинути на достовірність та об’єктивність результатів оцінки об’єкта оцінки.

Стаття 11. Підстави для визнання оцінки недійсною

Оцінка об’єкта оцінки є недійсною за наявності таких підстав:

  • проведення оцінки суб’єктом оціночної діяльності, сертифікат якого на дату підписання висновку про вартість є нечинним;
  • проведення оцінки оцінювачами, кваліфікаційне свідоцтво яких на дату підписання висновку про вартість об’єкта оцінки зупинене, або яких позбавлено кваліфікаційного свідоцтва;
  • проведення оцінки суб’єктом господарювання, який на дату підписання висновку про вартість не є суб’єктом оціночної діяльності;
  • проведення оцінки з порушеннями обмежень або принципів незалежності, встановлених статтями 9, 10 цього Закону;
  • визнання оцінки недостовірною за результатами отримання відповідного висновку апеляційної експертної ради, що створюється відповідно до цього Закону, або рішення суду, яке не оскаржене в установленому порядку.

Оцінка об’єкта оцінки за вказаних підстав визнається недійсною з дати підписання висновку про вартість.

Стаття 12. Випадки проведення оцінки

Оцінка об’єктів оцінки відповідно до законодавства та цього закону проводиться у випадках:

  • створення підприємств (господарських товариств) відповідно до законодавства;
  • банкрутства підприємств (господарських товариств) в порядку, встановленому законодавством;
  • ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);
  • виділення або визначення частки майна у спільному майні;
  • приватизації, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення майна до державної (комунальної) власності на підставі рішення суду, крім випадків, передбачених частиною другою статті 1 цього закону;
  • переоцінки основних засобів та інших активів для цілей обліку та фінансової звітності;
  • оподаткування майна та операцій з ним згідно із відповідними законами;
  • визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, у тому числі у разі вирішення судових спорів;
  • відчуження (купівлі-продажу, міни тощо) державного майна, майна, що є у комунальній власності, у тому числі відчуження такого майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі відчуження, або у разі відчуження одному покупцю, а також в інших випадках згідно із законодавством;
  • оренди майна;
  • застави державного майна, майна, що є у комунальній власності;
  • застави об’єктів оцінки, у тому числі іпотеки, відповідно до закону;
  • визначення вартості об’єктів оцінки, які вносяться учасником або засновником господарського товариства будь-якої форми власності до статутного капіталу господарського товариства відповідно до закону, а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства;
  • визначення вартості внесків (активів), які передаються об’єднанню підприємств його учасниками на основі установчого договору чи рішення про утворення об’єднання підприємств, а також у разі повернення таких активів учасникам об’єднання підприємств;
  • визначення вартості чистих активів фінансових установ;
  • за рішенням (ухвалою) суду або у зв’язку з необхідністю захисту суспільних інтересів;
  • в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін чи на вимогу однієї із сторін цивільно-правової угоди.

Випадки обов’язкового проведення оцінки встановлюються нормативно-правовими актами.

Стаття 13. Рецензування оцінки

Рецензування звіту про оцінку здійснюється:

  • на вимогу особи, яка використовує оцінку та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки;
  • на підставі відповідного рішення (ухвали) суду;
  • на вимогу правоохоронних органів;
  • за власної ініціативи суб’єкта оціночної діяльності, що провів оцінку;
  • на вимогу інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки.

Рецензування оцінки об’єктів оцінки, що є у державній власності та власності територіальних громад, є обов’язковим.

Рецензування оцінки здійснюється:

  • оцінювачами, які працюють в органах державного регулювання оціночної діяльності (або їх структурних підрозділах), інших державних органах та органах місцевого самоврядування та мають не менш ніж трирічний досвід практичної оціночної діяльності за відповідною спеціалізацією з оцінки — щодо оцінки, яка приймається (затверджується або погоджується) вказаними органами або іншими державними органами або органами місцевого самоврядування;
  • експертними радами саморегулівних організацій оцінювачів.

Рецензування оцінки здійснюється на платній основі.

Для вирішення спірних питань щодо якості рецензування оцінки, зокрема, наявності двох або більше рецензій, які містять протилежні висновки щодо достовірності оцінки, на вимогу правоохоронних органів, відповідного рішення (ухвали) суду, Наглядовою радою з питань оціночної діяльності створюється апеляційна експертна рада. Апеляційна експертна рада створюється з дотриманням принципу спеціалізації шляхом делегування саморегулівними організаціями оцінювачів своїх представників з урахуванням квоти представництва оцінювачів відповідної спеціалізації в кожній з них. Апеляційна експертна рада є підзвітною та підконтрольною Наглядовій раді з питань оціночної діяльності. Рішення Апеляційної експертної ради, якщо воно не оскаржене до суду, є остаточним.

Порядок роботи експертних рад саморегулівних організацій оцінювачів визначаються саморегулівними організаціями оцінювачів за погодженням з Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Розділ III. ОЦІНЮВАЧІ ТА ЇХ ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА

Стаття 14. Оцінювач

Оцінювачем може бути будь-яка особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має повну вищу освіту, пройшла професійну підготовку відповідно до цього Закону, є членом саморегулівної організації оцінювачів та зареєстрована в Державному реєстрі оцінювачів.

Оцінювачем не може бути особа, яка має непогашену судимість за корисливі злочини.

Оцінювач для здійснення оціночної діяльності повинен відповідати наступним вимогам:

  • мати чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача;
  • бути членом лише однієї із саморегулівних організацій оцінювачів, внесених до Державного реєстру саморегулівних організацій оцінювачів, за власним вибором;
  • підвищувати кваліфікацію в порядку, визначеному цим Законом;
  • дотримуватись принципів здійснення оціночної діяльності та правил професійної етики.

Оцінювач здійснює практичну оціночну діяльність виключно у складі суб’єкта оціночної діяльності.

Особи, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону, набувають право на здійснення оцінки майна за спеціалізаціями з оцінки, зазначеними в їх кваліфікаційних документах, з моменту реєстрації цих осіб та їх кваліфікаційних документів в Державному реєстрі оцінювачів.

Стаття 15. Загальні вимоги до професійної кваліфікації оцінювачів

Особа, що претендує на набуття кваліфікації оцінювача, проходить навчання за програмами базової підготовки відповідно до спеціалізацій з оцінки за власним вибором, стажування протягом двох років під керівництвом оцінювача, який має не менш ніж п’ятирічний досвід практичної оціночної діяльності, у порядку, що затверджується Наглядовою радою з питань оціночної діяльності. Набуття кваліфікації оцінювача відбувається за підсумками успішного складання кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому Наглядовою радою з питань оціночної діяльності, та підтверджується кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача.

Оцінювачі зобов’язані не рідше одного разу на три роки звітувати про підвищення кваліфікації за спеціалізаціями з оцінки, що зазначені в їх кваліфікаційних документах.

Стаття 16. Професійна підготовка оцінювачів

Професійна підготовка оцінювачів складається з навчання за програмами базової підготовки, стажування та складання кваліфікаційного іспиту. Загальні вимоги до змісту навчальних програм базової підготовки визначаються Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Професійна підготовка оцінювачів здійснюється учбовими організаціями, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки оцінювачів з Фондом державного майна України та відповідними органами державного регулювання оціночної діяльності державного регулювання оціночної діяльності, зазначеними в абзаці четвертому частини першої статті 29 цього закону, за погодженням з Наглядовою радою з питань оціночної діяльності. Вказані органи державного регулювання оціночної діяльності та саморегулівні організації оцінювачів спільно здійснюють контроль за якістю професійної підготовки оцінювачів. Наглядова рада з питань оціночної діяльності, органи державного регулювання оціночної діяльності та саморегулівні організації оцінювачів повинні сприяти створенню конкурентного середовища серед учбових організацій, які здійснюють професійну підготовку оцінювачів.

Стаття 17. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі — кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній рівень професійної підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки об’єктів оцінки. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво видається учбовою організацією, на базі якої проводилася базова підготовка та складався кваліфікаційний іспит, спільно з Фондом державного майна України та відповідними органами державного регулювання оціночної діяльності.

У кваліфікаційному свідоцтві зазначаються назва органу (органів) державного регулювання оціночної діяльності та учбової організації, які його видали, дата видачі, номер свідоцтва, прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, якій видається кваліфікаційне свідоцтво, набуту спеціалізацію (спеціалізації) відповідно до програми базової підготовки, згідно з якою відбувалася базова підготовка та дозволяється здійснювати оцінку.

Кваліфікаційне свідоцтво підлягає обов’язковій реєстрації в Державному реєстрі оцінювачів відповідно до порядку його ведення згідно з цим законом.

Кваліфікаційне свідоцтво є безстроковим у разі виконання оцінювачем всіх вимог, встановлених цим Законом. Оцінювач може бути позбавлений кваліфікаційного свідоцтва оцінювача або дія його кваліфікаційного свідоцтва може бути зупинена у порядку, встановленому цим законом.

Стаття 18. Порядок позбавлення та зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача

Позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва відбувається за письмовим поданням заінтересованих осіб з таких підстав:

  • неодноразове грубе порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки; рішення суду, що набрали чинність, за фактами проведення недостовірної оцінки;
  • наявність у оцінювача непогашеної судимості за корисливі злочини;
  • з’ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного свідоцтва;
  • з’ясування факту порушення оцінювачем принципів незалежності при здійсненні оціночної діяльності, встановлених цим Законом;
  • невиконання оцінювачем вимоги щодо обов’язкового підвищення кваліфікації за усіма спеціалізаціями, зазначеними у кваліфікаційному свідоцтві, протягом одного року з дати винесення рішення щодо зупинення дії його кваліфікаційного свідоцтва.

Рішення про позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва приймається екзаменаційною комісією, що підзвітна та підконтрольна Наглядовій раді з питань оціночної діяльності.

Наглядова рада з питань оціночної діяльності створює екзаменаційну комісію з числа найбільш досвідчених оцінювачів, які делеговані саморегулівними організаціями оцінювачів, виходячи з принципу пропорційного представництва кожної з них залежно від кількості оцінювачів, які є їх членами (дві третини загального персонального складу екзаменаційної комісії), та органами державного регулювання оціночної діяльності (одна третина загального персонального складу екзаменаційної комісії). Кожна саморегулівна організація у межах загальної квоти їх представництва делегує своїх представників до складу екзаменаційної комісії пропорційно кількості оцінювачів, які є її членами станом на 1 липня кожного року. Персональний склад екзаменаційної комісії підлягає ротації на одну третину загального персонального складу з урахуванням вище зазначених квот щорічно.

Порядок роботи екзаменаційної комісії приймається Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Про прийняте екзаменаційною комісією рішення щодо позбавлення кваліфікаційного свідоцтва Наглядова рада з питань оціночної діяльності повідомляє оцінювача письмово в двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання екзаменаційної комісії.

Рішення про позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржено в судовому порядку.

Видача кваліфікаційного свідоцтва оцінювачу, який був позбавлений його, відбувається не раніше, ніж через два роки від дати позбавлення, в порядку, передбаченому для видачі кваліфікаційного свідоцтва.

Зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача відбувається у разі невиконання ним вимог цього закону щодо підвищення кваліфікації, зазначення свідомо неправдивих даних при реєстрації в Державному реєстрі оцінювачів, що призвело до викривлення інформації про оцінювача в ньому. Дія кваліфікаційного свідоцтва поновлюється спільним рішенням Фонду державного майна України та відповідного органу (органів) державного регулювання оціночної діяльності, що його видали, в тижневий строк після усунення оцінювачем наявних зауважень.

Стаття 19. Підвищення кваліфікації оцінювача

Порядок підвищення кваліфікації членів саморегулівних організацій оцінювачів встановлюється цими організаціями самостійно.

Загальні мінімальні вимоги щодо обсягу та способу підвищення кваліфікації визначаються Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Фондом державного майна України вносяться відповідні відомості про підвищення кваліфікації оцінювачами до Державного реєстру оцінювачів на підставі поданої саморегулівними організаціями інформації про підвищення кваліфікації своїх членів.

Органи державного регулювання оціночної діяльності, зазначені в абзаці четвертому частини першої статті 29 цього закону, та саморегулівні організації оцінювачів спільно здійснюють контроль за якістю підвищення кваліфікації оцінювачів.

Стаття 20. Державний реєстр оцінювачів

Державний реєстр оцінювачів є системою узагальнення інформації про оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво, та контролю за виконанням ними обов’язкових вимог здійснення оціночної діяльності відповідно до цього закону.

У Державному реєстрі оцінювачів зазначається така інформація про оцінювача: прізвище, ім’я та по батькові оцінювача, дата видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва, назва учбової організації, на базі якої здійснювалася професійна підготовка оцінювача, спеціалізації з оцінки, що зазначені в кваліфікаційному свідоцтві, інформація про підвищення кваліфікації, інформація щодо зупинення дії чи позбавлення кваліфікаційного свідоцтва, місце роботи оцінювача, членство в саморегулівній організації оцінювачів.

Факт реєстрації оцінювача та його кваліфікаційного свідоцтва підтверджується свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів.

Порядок ведення Державного реєстру оцінювачів та видачі свідоцтв про реєстрацію оцінювачів та їх кваліфікаційних свідоцтв у ньому встановлюється спільним рішенням органів державного регулювання оціночної діяльності, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 29 цього закону, за погодженням з Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Державний реєстр оцінювачів надається на вимогу органів державної влади та органів місцевого самоврядування в порядку, встановленому законодавством, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, а також у разі прийняття відповідного рішення Наглядової ради з питань оціночної діяльності — в газеті «Урядовий кур’єр».

Розділ IV. СЕРТИФІКАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 21. Суб’єкт оціночної діяльності

Суб’єктом оціночної діяльності є суб’єкт господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, який відповідає наступним вимогам:

  • здійснює свою діяльність відповідно до сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, виданого у порядку, передбаченому цим Законом (далі — сертифікат);
  • є включеним до Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності, у порядку, передбаченому цим Законом;
  • у його штатному складі працює не менше двох оцінювачів, які відповідають вимогам до них, встановленим цим Законом.

Набуття суб’єктом господарювання статусу суб’єкта оціночної діяльності за відповідними спеціалізаціями відбувається з дати, зазначеної у його сертифікаті.

Стаття 22. Сертифікат суб’єкта оціночної діяльності

Сертифікат суб’єкта оціночної діяльності є документом, що засвідчує право суб’єкта оціночної діяльності на здійснення практичної оціночної діяльності та внесення його до Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки та визнані суб’єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки, що в ньому зазначені.

Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, органами державного регулювання оціночної діяльності, зазначеними в абзаці четвертому частини першої статті 29 цього закону. Форма сертифіката встановлюється Наглядовою радою з питань оціночної діяльності. У сертифікаті зазначаються найменування органу (органів) державного регулювання оціночної діяльності, що його видав, найменування суб’єкта оціночної діяльності, його юридичні реквізити, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), дата видачі та строк дії, спеціалізації з оцінки, щодо яких дозволена практична оціночна діяльність.

Сертифікат підписується керівником відповідного органу, що його видав, та засвідчується печаткою. Сертифікат видається строком на п’ять років та може бути анульований з підстав, зазначених у цьому Законі. Перелік документів, необхідних для видачі сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, встановлюється Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Стаття 23. Порядок сертифікації суб’єкта оціночної діяльності

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (щодо окремих спеціалізацій оцінки — спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, зазначеними у абзаці четвертому частини першої статті 29 цього закону).

Для розгляду питання про видачу сертифіката суб’єкт господарювання подає до Фонду державного майна України такі документи:

  • заяву про видачу сертифіката встановленої форми;
  • нотаріально посвідчені копію статуту з усіма змінами та доповненнями, внесеними до нього (для юридичних осіб), або свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності, в яких передбачена можливість здійснення суб’єктом господарювання оціночної діяльності;
  • довідку про оцінювачів, які працюють в його штатному складі, за встановленою формою;
  • нотаріально посвідчені копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, зазначених у довідці;
  • копію платіжного документа про оплату розгляду поданих для сертифікації документів.

Розгляд та перевірка документів, поданих суб’єктом господарювання, здійснюються Фондом державного майна України (щодо окремих спеціалізацій з оцінки — спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, зазначеними у абзаці четвертому частини першої статті 29 цього закону) у строк, що не перевищує тридцяти днів від дати їх подання. Порядок розгляду документів суб’єкта господарювання, поданих для сертифікації, у тому числі встановлення їх форм відповідно до цієї статті закону, затверджується спільним наказом Фонду державного майна України та зазначених відповідних центральних органів виконавчої влади за погодженням з Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Суб’єкту господарювання може бути відмовлено у видачі сертифіката у таких випадках:

  • неподання ним принаймні одного з документів, визначених цією статтею закону;
  • неповноти, недійсності або недостовірності хоча б одного з поданих документів чи зазначення в них свідомо неправдивих даних;
  • невідповідності даних поданих документів інформації про оцінювачів, що міститься в Державному реєстрі оцінювачів;
  • перебування суб’єкта господарювання у стадії ліквідації;
  • виявлення порушень принципів незалежності при здійсненні оціночної діяльності суб’єктами оціночної діяльності та оцінювачами, визначених цим законом та зафіксованих за час дії попереднього сертифіката або в процесі розгляду документів та прийняття рішення про видачу сертифіката;
  • набрання законної сили двома і більше судовими рішеннями, якими було задоволено позови до суб’єкта оціночної діяльності та (або) оцінювачів, які заявлені ним та працюють у його штатному складі, пов’язані з проведенням ними недостовірної або необ’єктивної оцінки;
  • наявності серед оцінювачів, які зазначені у довідці, оцінювачів, кваліфікаційні свідоцтва яких заявлені в довідках інших суб’єктів господарювання, які подали заяву про видачу сертифіката раніше, чи яким виданий сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, або кваліфікаційні свідоцтва яких зупинені чи анульовані відповідно до цього Закону;
  • відсутності у штатному складі суб’єкта господарювання хоча б одного оцінювача, який має кваліфікаційне свідоцтво за спеціалізаціями з оцінки, які заявлені в заяві про видачу сертифіката;
  • наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на здійснення діяльності, яка відповідно до законодавства є виключною.

Сертифікат видається в двотижневий строк за умови позитивного рішення по результатах розгляду та перевірки документів, поданих суб’єктом господарювання.

Суб’єкти оціночної діяльності, яким видано сертифікат, зобов’язані в місячний строк письмово інформувати Фонд державного майна України про зміни у його штатному складі оцінювачів, заявлених для видачі сертифіката, його юридичному статусі, іншу суттєву інформацію, відповідно до якої приймається рішення про видачу або анулювання сертифіката згідно з цим Законом.

Спірні питання щодо відмови у видачі сертифіката, скарги на дії або бездіяльність Фонду державного майна України та відповідних центральних органів виконавчої влади під час розгляду та прийняття відповідного рішення щодо поданих суб’єктом господарювання документів вирішуються Наглядовою радою з питань оціночної діяльності за поданням суб’єктом господарювання відповідної заяви або у судовому порядку.

Стаття 24. Порядок позбавлення статусу суб’єкта оціночної діяльності

Сертифікат може бути анульовано спільним рішенням Фонду державного майна України та центральних органів виконавчої влади, якими його було видано, виключно з таких підстав:

  • клопотання Наглядової ради з питань оціночної діяльності за наявності порушень вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки, виявлених шляхом рецензування в порядку, визначеному цим Законом, які призвели до визнання недостовірною проведеної оцінки, на підставі зафіксованих порушень правил професійної етики, що доведено в результаті проведених перевірок діяльності суб’єкта оціночної діяльності;
  • позбавлення чи зупинення дії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, заявлених при розгляді документів щодо видачі сертифіката;
  • набрання законної сили двома і більше судовими рішеннями, якими було задоволено позови до суб’єкта оціночної діяльності або його оцінювачів, пов’язані з проведенням необ’єктивної чи недостовірної оцінки;
  • виявлення порушень суб’єктом оціночної діяльності або оцінювачами принципів незалежності, визначених цим законом, при здійсненні оціночної діяльності відповідно до виданого сертифіката;
  • ліквідації суб’єкта оціночної діяльності, який отримав сертифікат;
  • невідповідності штатного складу суб’єкта оціночної діяльності спеціалізаціям з оцінки, які зазначені у сертифікаті, та які не були усунені протягом встановленого законодавством строку;
  • невчасне інформування Фонду державного майна України про обставини, що мають суттєве значення для здійснення контролю за оціночною діяльністю суб’єкта оціночної діяльності.

Поновлення сертифікатів відбувається у порядку, встановленому цим Законом для їх видачі. Порядок розгляду питань про анулювання сертифіката та його поновлення встановлюється спільним наказом Фонду державного майна України та органів державного регулювання оціночної діяльності, що його видали, за погодженням з Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Стаття 25. Державний реєстр суб’єктів оціночної діяльності

Фонд державного майна України веде Державний реєстр суб’єктів оціночної діяльності.

У Державному реєстрі суб’єктів оціночної діяльності зазначається інформація про суб’єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати, дата їх видачі, спеціалізації з оцінки, які зазначені у сертифікаті, строк дії сертифіката, місцезнаходження суб’єкта, основна інформація про склад оцінювачів суб’єкта та їх кваліфікацію, інша суттєва інформація щодо досвіду та практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Порядок ведення Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності та надання довідок з нього затверджується спільним рішенням органів державного регулювання оціночної діяльності, зазначеними в абзаці четвертому частини першої статті 29 цього закону.

Державний реєстр суб’єктів оціночної діяльності надається на вимогу органів державної влади та органів місцевого самоврядування в порядку, встановленому законодавством, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, а також у разі прийняття відповідного рішення Наглядової ради з питань оціночної діяльності — в газеті «Урядовий кур’єр».

Розділ V. ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОЦІНЮВАЧІВ

Стаття 26. Права суб’єктів оціночної діяльності та оцінювачів

Суб’єкти оціночної діяльності мають право:

  • доступу до об’єкта оцінки, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки;
  • отримувати роз’яснення та додаткові відомості, необхідні для проведення оцінки об’єкта оцінки, від замовника оцінки та інших осіб (щодо інформації, яка містить державну або комерційну таємницю — за наявності у суб’єкта оціночної діяльності (оцінювачів, які працюють у його штатному складі) відповідного дозволу або угоди про конфіденційність інформації);
  • відмовитися від проведення оцінки об’єкта оцінки у разі виникнення обставин, які перешкоджають або унеможливлюють проведенню об’єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу;
  • у разі необхідності залучати на договірній основі до участі у проведенні оцінки об’єкта оцінки інших оцінювачів або інших фахівців;
  • оскаржувати дії посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших органів у судовому порядку;
  • вимагати відшкодування витрат, пов’язаних із здійсненням оцінки об’єкта оцінки, та грошової винагороди, передбаченої договором, за проведення оцінки об’єкта оцінки, у тому числі у судовому порядку;
  • оскаржувати дії або бездіяльність органів державного регулювання оціночної діяльності, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 29 цього Закону, Наглядової ради з питань оціночної діяльності та діючих на її базі органів, саморегулівних організацій оцінювачів та створених ними експертних рад, інших органів, а також замовників оцінки у судовому порядку.

Оцінювачі мають право:

  • доступу до об’єкта оцінки, який оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки;
  • отримувати роз’яснення та додаткові відомості, необхідні для проведення оцінки об’єкта оцінки, від замовника оцінки та інших осіб (щодо інформації, яка містить державну таємницю — за наявності у нього відповідного дозволу);
  • відмовитися від проведення оцінки об’єкта оцінки у разі виникнення обставин, які перешкоджають або унеможливлюють проведенню об’єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу, а також у разі, якщо замовник оцінки порушив вимоги договору;
  • на власний розсуд вибирати саморегулівну організацію оцінювачів, членом якої вони мають намір бути, а також вільно змінювати своє членство у будь-якій саморегулівній організації оцінювачів, надавши інформацію про свій перехід до іншої саморегулівної організації до Державного реєстру оцінювачів протягом місяця з дати набуття чинності таких змін;
  • бути членом будь-яких професійних організацій оцінювачів, які не мають статусу саморегулівної організації оцінювачів, за власним вибором;
  • вільно обирати саморегулівну організацію оцінювачів з метою дотримання умов провадження оціночної діяльності, встановлених цим законом;
  • оскаржувати дії або бездіяльність органів державного регулювання оціночної діяльності, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 29 цього Закону, Наглядової ради з питань оціночної діяльності та діючих на її базі органів, саморегулівних організацій оцінювачів та створених ними експертних рад, інших органів, а також замовників оцінки у судовому порядку.

Стаття 27. Обов’язки суб’єктів оціночної діяльності та оцінювачів

Оцінювачі та суб’єкти оціночної діяльності під час здійснення оціночної діяльності зобов’язані:

  • дотримуватися вимог законів України, цього закону та нормативно-правових актів з оцінки, визначених цим законом;
  • дотримуватися правил професійної етики;
  • забезпечувати достовірність та об’єктивність оцінки об’єктів оцінки, повідомляти замовника про неможливість проведення достовірної оцінки у зв’язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають;
  • постійно підвищувати кваліфікацію та звітувати про це у встановленому порядку;
  • забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки об’єктів оцінки, та зберігати державну таємницю щодо будь-яких відомостей, отриманих під час проведення оцінки та які охороняються відповідним законодавством;
  • у випадках, передбачених законодавством, надавати копії документів про оцінку правоохоронним органам, іншим уповноваженим органам;
  • вчасно та у повному обсязі надавати інформацію про зміни, що відбулися у суб’єкта оціночної діяльності або оцінювача, які є суттєвими для контролю додержання ними вимог цього закону;
  • виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством.

Стаття 28. Відповідальність суб’єктів оціночної діяльності та оцінювачів

Оцінювачі та суб’єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення цього закону та інших законів в порядку, встановленому цим законом та іншими актами законодавства.

Оцінювачі та суб’єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на проведення оцінки, зокрема за недостовірність чи необ’єктивність оцінки об’єкта оцінки, відповідно до умов цього договору та законодавства.

Розділ VI. РЕГУЛЮВАННЯ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 29. Державне регулювання оціночною діяльністю

Державне регулювання оціночною діяльністю здійснюють:

Верховна Рада України шляхом прийняття законодавчих актів, якими регулюються питання оцінки об’єктів оцінки;

Кабінет Міністрів України шляхом затвердження національних стандартів оцінки, інших нормативно-правових актів з оцінки, а також спрямовуючи діяльність Наглядової ради з питань оціночної діяльності та координуючи взаємодію центральних органів виконавчої влади, що здійснюють повноваження з державного регулювання оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

Фонд державного майна України, щодо оцінки нерухомих речей — спільно з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах компетенції та повноважень, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки, прийнятими відповідно до нього, зокрема, в частині:

  • базової підготовки, набуття кваліфікації оцінювачами та підвищення їх кваліфікації, контролю за виконанням ними кваліфікаційних вимог;
  • сертифікації суб’єктів оціночної діяльності;
  • участі у формуванні та діяльності Наглядової ради з питань оціночної діяльності та створюваних нею органів;
  • розробці та затвердженні нормативно-правових актів з оцінки;
  • ведення Державного реєстру оцінювачів, Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності та Державного реєстру саморегулівних організацій оцінювачів;
  • моніторингу вартості державного та комунального майна;
  • легалізації Міжнародних стандартів оцінки;
  • визнання статусу саморегулівних організацій оцінювачів;
  • міжнародного співробітництва в питаннях оціночної діяльності;
  • виконання інших повноважень відповідно до цього закону.

Стаття 30. Сутність саморегулювання оціночної діяльності та повноваження саморегулівних організацій оцінювачів

Саморегулювання оціночної діяльності полягає у формуванні та реалізації державної політики у сфері оціночної діяльності, забезпеченні суспільного авторитету оціночної діяльності, формуванні довіри споживачів робіт з незалежної оцінки до її результатів, шляхом участі професійних організацій оцінювачів, що здійснюють свою діяльність на засадах самоврядування.

Саморегулівні організації оцінювачів здійснюють наступні повноваження:

  • беруть безпосередню участь у розробці, обговоренні та прийнятті проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері оціночної діяльності, у тому числі нормативно-правових актів з оцінки;
  • забезпечують контроль за дотриманням вимог провадження оціночної діяльності та правил професійної етики суб’єктами оціночної діяльності, оцінювачами та іншими суб’єктами правовідносин у питаннях оціночної діяльності;
  • контролюють дотримання гласності, відкритості, прозорості в державному регулюванні оціночної діяльності, зокрема під час сертифікації суб’єктів оціночної діяльності, набуття та підвищення кваліфікації оцінювачами;
  • проводять консультації з громадськістю, врахування громадської думки щодо якості виконання робіт з оцінки;
  • беруть участь у створенні та дотриманні правил конкуренції серед суб’єктів оціночної діяльності, аналізу та впровадженні економічно обґрунтованої тарифної політики щодо виконання робіт з оцінки;
  • приймають участь у формуванні та діяльності Наглядової ради з питань оціночної діяльності та створюваних нею органів;
  • забезпечують впровадження Національних та Міжнародних стандартів оцінки у практичній діяльності суб’єктів оціночної діяльності та законодавстві;
  • беруть участь у досудовому та судовому розгляді спірних питань, пов’язаних з оціночною діяльністю своїх членів;
  • сприяють проведенню наукових досліджень з питань оцінки;
  • виконанні інших повноважень, що випливають з цього закону.

Стаття 31. Порядок визнання та позбавлення статусу саморегулівної організації оцінювачів

Саморегулівними організаціями оцінювачів є всеукраїнські професійні організації оцінювачів, які відповідають вимогам цього закону і здійснюють повноваження з саморегулювання оціночної діяльності.

Утворення та порядок діяльності саморегулівних організацій оцінювачів здійснюється відповідно до цього закону, законодавства про професійні об’єднання; у разі прийняття спеціального загального закону з питань створення та діяльності саморегулівних організацій — вказаним законом з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

Діяльність саморегулівних організацій регулюється статутом, що приймається загальними зборами. Саморегулівні організації оцінювачів є юридичними особами із спеціальним статусом, встановленим цим законом. Саморегулівні організації оцінювачів можуть набувати майно, майнові та немайнові права відповідно до законодавства.

Фінансування діяльності саморегулівних організацій оцінювачів відбувається за рахунок членських внесків, благодійної допомоги, проведення наукових та науково-практичних заходів, інших джерел, що не заборонені законом. Діяльність саморегулівних організацій не має на меті отримання прибутку.

Професійна організація оцінювачів, що претендує на визнання її статусу саморегулівної організації оцінювачів повинна відповідати усім наступним вимогам:

  • об’єднувати не менше 500 оцінювачів, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом, та складають понад 90 % загального складу її членів;
  • мати зареєстровані у відповідному порядку регіональні відділення (представництва) в 2/3 областей України;
  • створити систему внутрішнього контролю за якістю роботи своїх членів (центральну експертну раду та регіональні експертні ради) та забезпечувати її постійне функціонування;
  • забезпечувати функціонування власного друкованого офіційного видання, сайту в мережі Інтернет;
  • вести реєстр своїх членів з вказівкою інформації про них та їх кваліфікацію, здійснювати контроль виконання ними вимог щодо підвищення кваліфікації та оприлюднювати цю інформацію через власний сайт в мережі Інтернет відповідно до законодавства;
  • забезпечувати роботу із зверненнями громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, які використовують оцінку, проведену членами організації.

Невідповідність хоча б одній із зазначених у цій статті вимог має наслідком для професійної організації оцінювачів відмову у визнанні статусу саморегулівної організації оцінювачів.

Порядок розгляду документів професійних організацій, що претендують на визнання їх статусу саморегулівних організацій оцінювачів та контролю за відповідністю саморегулівних організацій вимогам, визначеним цим законом, встановлюється Фондом державного майна України. До розгляду зазначених документів Фонд державного майна України залучає інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють повноваження з питань державного регулювання оціночної діяльності відповідно до цього закону.

Для з’ясування питання відповідності саморегулівної організації оцінювачів (професійної організації оцінювачів) за критерієм кількості її членів, які відповідають вимогам до них, встановленим цим законом, використовується інформація Державного реєстру оцінювачів, здійснюються планові (кожні два роки) та позапланові контрольні перевірки та інші заходи, результати яких надаються Наглядовій раді з питань оціночної діяльності та через засоби масової інформації громадськості. За результатами контрольних перевірок Фонд державного майна України видає припис про усунення виявлених недоліків або порушень у строк, що не перевищує двох місяців з дати його видання.

Невиконання саморегулівною організацією оцінювачів у вказаний строк вимог припису має наслідком прийняття рішення Фондом державного майна України про позбавлення її такого статусу. Оцінювачі, які є членами саморегулівної організації оцінювачів, що позбавлено її статусу, повинні протягом трьох місяців з дати прийняття такого рішення стати членом іншої саморегулівної організації та письмово проінформувати про це Фонд державного майна України для внесення відповідних змін до Державного реєстру оцінювачів.

Саморегулівна організація оцінювачів, яку позбавлено її статусу, втрачає право на здійснення повноважень із саморегулювання оціночної діяльності, визначених цим законом, з дати прийняття відповідного рішення.

Дії або бездіяльність Фонду державного майна України та інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, з питань визнання або позбавлення статусу саморегулівної організації оцінювачів можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 32. Порядок формування та діяльності Наглядової ради з питань оціночної діяльності

Наглядова рада з питань оціночної діяльності є вищим колегіальним органом контролю за здійсненням оціночної діяльності, координації роботи органів державного регулювання оціночної діяльності та саморегулівних організацій оцінювачів.

Створює, спрямовує та координує роботу Наглядової ради з питань оціночної діяльності, затверджує її персональний склад Кабінет Міністрів України.

Наглядова рада створюється з числа представників центральних органів виконавчої влади, у тому числі тих, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності відповідно до цього закону, та саморегулівних організацій оцінювачів виходячи з принципу рівного представництва державного регулювання та саморегулювання. Строк повноважень вказаних представників, делегованих до складу Наглядової ради з питань оціночної діяльності, становить три роки.

До складу Наглядової ради з питань оціночної діяльності від центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання оціночної діяльності, входять делеговані представники Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Державного комітету по земельних ресурсах, а також по одному представнику від інших державних органів — Міністерства юстиції, Державної податкової адміністрації, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Міністерства освіти та науки, Міністерства культури і туризму, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України.

До складу Наглядової ради з питань оціночної діяльності від саморегулівних організацій оцінювачів входять делеговані ними представники виходячи з квот представництва кожної з них. Квота представництва кожної саморегулівної організації обраховується пропорційно сукупній розрахунковій чисельності членів саморегулівної організації оцінювачів за кожною спеціалізацією, передбаченою їх кваліфікаційними свідоцтвами. Порядок делегування представників саморегулівних організацій оцінювачів у межах визначених квот встановлюється в їх статутах. Квоти саморегулівних організацій переглядаються щорічно станом на 1 липня виходячи з даних Державного реєстру оцінювачів, що подаються Фондом державного майна України. Саморегулівні організації оцінювачів не можуть делегувати одного й того ж представника до складу Наглядової ради з питань оціночної діяльності більше ніж на два строки підряд.

Пропозиції щодо персонального складу Наглядової ради з питань оціночної діяльності, виходячи з вимог цього закону щодо його формування, подається Фондом державного майна України на затвердження Кабінету Міністрів України. Персональний склад Наглядової ради з питань оціночної діяльності затверджується строком на три роки та по закінченню цього строку підлягає перезатвердженню.

Голова та секретар Наглядової ради з питань оціночної діяльності обираються шляхом таємного голосування простою більшістю голосів її персонального складу. Обрані голова і секретар Наглядової ради з питань оціночної діяльності повинні представляти квоти представництва з боку державних органів та саморегулівних організацій оцінювачів.

Члени Наглядової ради з питань оціночної діяльності здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Порядок роботи Наглядової ради з питань оціночної діяльності визначається Наглядовою радою з питань оціночної діяльності та затверджується Кабінетом Міністрів України. Прийняття рішень Наглядовою радою з питань оціночної діяльності здійснюється простою більшістю голосів її персонального складу. Організаційне забезпечення роботи Наглядової ради з питань оціночної діяльності здійснює Фонд державного майна України.

Стаття 33. Повноваження Наглядової ради з питань оціночної діяльності

До повноважень Наглядової ради з питань оціночної діяльності належать:

  • визначення порядку видачі сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності, а також вирішення спірних питань, пов’язаних з їх видачею та анулюванням;
  • погодження загальних вимог до навчальних програм базової підготовки оцінювачів, визначення порядку підвищення їх кваліфікації;
  • погодження угод з учбовими організаціями, що здійснюватимуть професійну підготовку та підвищення кваліфікації оцінювачів;
  • розгляд та прийняття рішень щодо скарг на оціночну діяльність суб’єктів оціночної діяльності та результати рецензування оцінки;
  • погодження проектів актів законодавства, що впливають на здійснення оціночної діяльності, нормативно-правових актів з оцінки;
  • інші повноваження, визначені цим Законом.

Всі рішення Наглядової ради, прийняті в межах її компетенції, відповідно до вимог цього Закону, є обов’язковими для виконання оцінювачами, суб’єктами оціночної діяльності, іншими особами, яких вони стосуються.

Розділ VII. РЕГУЛЮВАННЯ ІНШИХ ПИТАНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗДІЙСНЕННЯМ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 34. Особливості розгляду та вирішення спорів з питань оціночної діяльності у судовому порядку

Рішення органів державного регулювання оціночної діяльності, Наглядової ради з питань оціночної діяльності можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Вирішення у судовому порядку питань, сутність яких полягає у визначенні вартості об’єктів оцінки, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Стаття 35. Моніторинг вартості державного та комунального майна

Органи державного регулювання оціночної діяльності, зазначені в абзаці четвертому частини першої статті 29 цього закону спільно забезпечують моніторинг вартості державного та комунального майна, що визначається суб’єктами оціночної діяльності, та оприлюднення його результатів у відповідному порядку, встановленому їх спільним рішенням. Інші центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти здійсненню вказаного моніторингу, у тому числі шляхом прийняття відповідних рішень, що є обов’язковими для виконання підконтрольними їм суб’єктами господарювання або фахівцями (спеціалістами) на підставі методичних рекомендацій Наглядової ради з питань оціночної діяльності.

Стаття 36. Фінансове та матеріальне забезпечення реалізації державної політики в питаннях оціночної діяльності

З метою створення необхідних матеріальних і фінансових засад для реалізації державної політики в питаннях оціночної діяльності, зокрема легалізації Міжнародних стандартів оцінки та змін до них, ведення інформаційних систем Державного реєстру оцінювачів і Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності та оприлюднення їх відомостей, інформаційних систем моніторингу ринкової вартості об’єктів оцінки та оприлюднення його результатів, удосконалення методичних засад проведення оцінки шляхом залучення відповідних фахівців, науковців та науково-прикладних організацій, ведення міжнародної діяльності у питаннях впровадження міжнародних правил методології та оціночної практики Фонд державного майна України надає такі платні послуги:

  • за розгляд документів суб’єкта господарювання щодо видачі сертифіката справляється плата у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, що встановлена законодавством на дату подання відповідної заяви про видачу сертифіката;
  • за видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та внесення відомостей про нього до Державного реєстру оцінювачів справляється плата у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що встановлена законодавством на дату його видачі;
  • за надання відомостей з Державного реєстру оцінювачів та Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності у формі довідок, а також опрацьованої інформації моніторингу ринкової вартості об’єктів оцінки у спеціальному форматі, рецензування оцінки на запити суб’єктів господарювання — відповідно до розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Отримані та невикористані кошти від надання платних послуг протягом бюджетного року використовуються у наступних бюджетних роках. Порядок використання коштів від надання платних послуг погоджується та контролюється Наглядовою радою з питань оціночної діяльності.

Матеріальне та організаційне забезпечення умов для проведення кваліфікаційних іспитів покладається на учбові організації, що здійснюють професійну підготовку оцінювачів.

Організаційне забезпечення умов для проведення засідань Наглядової ради з питань оціночної діяльності та створених нею органів, здійснюється Фондом державного майна України.

Розділ VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дати його опублікування.

2. Закон України «Про оцінку земель» (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 15, ст. 229) визнати таким, що втратив чинність в частині регулювання питань, пов’язаних із здійсненням експертної грошової оцінки земельних ділянок.

3. В Законі України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 38, ст. 471):

у статті 6 після слів «види яких визначені законом» додати слова «крім експертної грошової оцінки земельних ділянок»;

у абзаці одинадцятому статті 9 слова «а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок» виключити.

4. Пункт 58 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 36, ст. 299) доповнити словами «крім експертної грошової оцінки земельних ділянок».

5. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дати набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

6. Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України забезпечити прийняття нормативно-правових актів та інших документів, передбачених цим Законом.

7. Кваліфікаційні документи оцінювачів та посвідчення про підвищення їх кваліфікації, що зареєстровані в державних реєстрах оцінювачів, а також сертифікати суб’єктів оціночної діяльності та ліцензії на провадження землеоціночних робіт, що видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними на весь строк, на який вони були видані.